Хто такий християнин?

Відповідь: У тлумачному словнику подається таке визначення: «Християнин – це особа, яка вірить в Ісуса Христа, або в релігію, основану на вченні Ісуса». Хоча це добрий початок для розуміння того, хто такий християнин, однак як і багато інших світських визначень, воно не передає справжнього біблійного значення цього слова.

У Новому Завіті це слово згадується тричі (Дії 11:26; 26:28; 1 Петра 4:16). Послідовники Ісуса Христа були вперше названі християнами в Антіохії (Дії 11:26), тому що своєю поведінкою, діяльністю і мовою вони походили на Христа. Це слово спочатку використовувалося язичниками в Антіохії як глузливе прізвисько. Воно буквально означало: «ті, що належать групі Христа», або «прихильники / послідовники Христа», що дуже близько до визначення тлумачного словника.

На жаль, з часом слово «християнин» значною мірою втратило своє велике значення і почало застосовуватися до релігійних або високоморальних людей, але зовсім не справжніх відроджених послідовників Ісуса Христа. Багато людей, що не вірять в Ісуса Христа, вважають себе християнами лише із-за того, що відвідують церкву або живуть у «християнській» нації. Проте відвідання церкви, допомога бідним людям або моральний спосіб життя ще не роблять нас християнами. Як сказав один проповідник: «Відвідання церкви не робить людину християнином, так само як відвідання гаражу не робить її автомобілем». Членство в церкві, регулярне відвідання служіння, пожертви на роботу церкви не можуть зробити нас християнами.

Біблія навчає, що ми не можемо добитися Божої милості лише за допомогою добрих діл. У Посланні до Тита 3:5 написано: «Він нас спас не з причини праведних учинків, які ми вчинили, але зі Своєї милості через купіль відродження і оновлення Святим Духом». Отже, християнин – це той, хто був «відроджений» Богом (Івана 3:3,7; 1 Петра 1:23) і повірив в Ісуса Христа. Ефесян 2:8 повідомляє: «Адже ви спасенні благодаттю через віру, і це не від вас, це Божий дар». Справжні християни – це ті, що розкаялись у своїх гріхах і повірили в єдиного Ісуса Христа. Їхня віра – це не слідування релігії чи моральному кодексу, і не дотримання списку дозволених і заборонених учинків.

Справжнім християнином є особа, яка вірить в Ісуса Христа і в той факт, що Він помер на хресті за наші гріхи, а через три дні воскрес, аби здобути перемогу над смертю і дати вічне життя всім, хто повірив у Нього. В Івана 1:12 написано: «А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, – тим, які вірять у Його Ім’я». Справжній християнин – це Божа дитина, частина Божої сім’ї, яка отримала вічне життя в Христі. А ознакою справжнього християнства є любов до ближніх та послух Божому Слову (1 Івана 2:4,10).

             Навіщо молитись?

Запитання: Навіщо молитись? У чому сенс молитви, якщо Бог знає майбутнє й усім управляє? Якщо ми не можемо змінити Божественні плани, навіщо нам молитися?

Відповідь: Навіщо молитися? Навіщо молитись, якщо Бог управляє абсолютно всім? Навіщо молитись, якщо Бог і так знає, що ми збираємося просити, ще до того, як ми попросимо про це?

1. Молитва – це форма служіння Богу (Луки 2:36-38). Ми молимося тому, що Бог вказує нам молитися (Филип’янам 4:6-7).

2. Христос і Рання церква подали нам приклад молитви (Марка 1:35; Дії 1:14; 2:42; 3:1; 4:23-31; 6:4; 13:1-3). Якщо Ісус вважав, що молитись потрібно, то і нам слід чинити так.

3. Бог бажає, щоб молитва була засобом отримання Його рішень у ряді ситуацій:

а) підготовка до важливих рішень (Луки 6:12-13);
б) долання диявольських перешкод у житті (Матвія 17:14-21);
в) покликання працівників до збору духовного врожаю (Луки 10:2);
г) отримання сили для долання спокуси (Матвія 26:41);
ґ) духовне підкріплення інших (Ефесянам 6:18-19).

4. Ми маємо Божественну обітницю, що наші молитви не будуть марними, навіть якщо ми не отримаємо конкретно те, про що просили (Матвія 6:6; Римлянам 8:26-27).

5. Він пообіцяв, що, коли ми попросимо про речі, які узгоджуються з Його волею, Він дасть нам це (1 Івана 5:14-15).

Інколи у Своїй мудрості і для нашої користі Він бариться з відповіддю. У цих випадках ми повинні бути ревними й наполегливими у молитві (Матвія 7:7; Луки 18:1-8). У той же час нам не слід використовувати молитву для того, аби примусити Бога виконувати нашу волю на землі, навпаки – вона повинна стати засобом виконання Його волі. Божа мудрість нескінченно вища за нашу.

У ситуаціях, стосовно яких ми не знаємо напевно, якою є Божа воля, молитва стає засобом пізнання. Якби Петро не попросив Ісуса покликати його вийти з човна у воду, то втратив би цю можливість (Матвія 14:28-29). Якби сирійська жінка з дочкою, одержимою демоном, не помолилася Христу, то не отримала би зцілення своєї дитини (Марка 7:26-30). Не звернувшись до Христа, незрячий поблизу Єрихону так би й залишився таким (Луки 18:35-43). Бог сказав, що ми часто не маємо, тому що не просимо (Якова 4:2). У певному сенсі молитва схожа на благовіщення іншим людям. Поки не поділимося Благою Вісткою, то не взнаємо, хто відгукнеться на неї. Так само і з молитвою: ми ніколи не побачимо результату молитви, поки не помолимося.

Брак молитви демонструє брак віри і довіри Божому Слову. Ми молимося, аби продемонструвати нашу віру в Бога і в те, що Він виконає обітниці, дані в Його Слові, а також благословить наше життя більше, ніж ми можемо просити чи сподіватися (Ефесянам 3:20). Молитва – це першочерговий засіб побачити Божественну роботу в житті інших людей. Будучи нашим засобом «приєднання» до джерела Божої сили, вона стає нашим шляхом до перемоги над ворогом (дияволом) і його армією, яких ми не в стані перемогти самостійно. Таким чином, давайте частіше приходити до Божого трону, тому що на небесах ми маємо Первосвященика, Який може допомогти нам у всіх наших випробуваннях (Євреям 4:15-16). Ми маємо Його обіцянку, що «дуже могутня ревна молитва праведного» (Якова 5:16-18). Нехай Бог прославить Своє ім’я у нашому житті, коли ми будемо дедалі частіше схилятися перед Ним у молитві.

 Чи можливе спасіння лише через   віру, чи через віру і діла?

Запитання: Чи можливе спасіння лише через віру, чи через віру і діла?

Відповідь: Напевно, це найважливіше питання всієї християнської теології. Це питання стало причиною Реформації – відділення протестантів від Католицької Церкви. У цьому питанні полягає ключова відмінність між біблійним християнством і більшістю «християнських» культів. Чи можливе спасіння лише через віру, чи через віру і діла? Я спасаюся лише завдяки вірі в Ісуса, чи ж мені необхідно вірити в Ісуса і робити певні справи?

Питання «віра чи віра+діла» ускладнюється деякими важкими для розуміння біблійними текстами. Порівняйте Римлян 3:28 і Галат 3:24 із Якова 2:24. Деякі вбачають протиріччя між Павлом (спасіння лише через віру) та Яковом (спасіння через віру та діла). Насправді, немає жодних розбіжностей між Павлом і Яковом. Єдина розбіжність, на якій наголошують деякі люди, стосується зв’язку між вірою й ділами. Дійсно, Павло категорично стверджує, що виправдання здійснюється лише через віру (Ефесян 2:8-9), в той час як Яків каже, що це можливо через віру і діла. Ця очевидна проблема розв’язується при глибшому дослідженні, про що саме говорить Яків. Він спростовує поширене в той час переконання, що людина може мати віру, не роблячи при цьому жодних добрих учинків (Якова 2:17-18). Апостол наголошує на тому, що справжня віра у Христа веде до змін у житті і до добрих діл (Якова 2:20-26). Яків не каже, що виправдання здійснюється через віру і діла, а що людина, яка справді виправдана вірою, буде чинити добрі діла у своєму житті. Якщо хтось заявляє, що повірив, але не робить у своєму житті добрих учинків, то швидше всього, він не повірив щиро у Христа (Якова 2:14,17,20,26).

Павло пише про ці ж речі у своїх посланнях. Добрі плоди, які віруючі мають приносити у своєму житті, перелічені в Галат 5:22-23. Відразу ж після згадки, що ми спасенні через віру, а не через діла (Ефесян 2:8-9), Павло повідомляє, що ми були створені для добрих діл (Ефесян 2:10). Павло очікує від відродженого життя стільки ж, скільки і Яків: «Отож, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, – ось постало все нове!» (2 Коринтян 5:17). Яків і Павло не суперечать один одному в своєму вченні про спасіння. Вони підходять до одного питання з різних боків. Павло просто наголошує, що виправдання здійснюється лише через віру, в той час як Яків звертає увагу на те, що віра у Христа веде до добрих учинків.

       У чому полягає зміст життя?

Запитання: У чому полягає зміст життя?

Відповідь: У чому зміст життя? Як я можу знайти ціль, досягнути її й отримати задоволення в житті? Чи маю я потенціал до здійснення чогось вагомого в житті? Люди ніколи не перестають роздумувати над тим, у чому ж полягає зміст життя. Через роки вони оглядаються назад і дивуються, чому їхні стосунки з іншими зруйнувалися і чому вони почувають себе такими спустошеними, навіть якщо й досягли всього того, що бажали. Одного баскетболіста, чиє ім’я викарбуване в баскетбольному Залі слави, запитали, яку пораду він би хотів почути, коли тільки починав грати. Він відповів: «Я би хотів, щоби хтось сказав мені – коли ти досягнеш вершини, то нічого там не знайдеш». На жаль, порожнеча багатьох життєвих цілей розкривається лише через багато років, які були потрачені на досягнення цих цілей.

У нашому суспільстві люди ставлять перед собою багато цілей, вважаючи, що в них вони знайдуть зміст свого життя. Деякі з них цілей включають діловий успіх, багатство, добрі стосунки, секс, розваги, благодійність і т.д. Проте більшість людей визнає, що навіть досягнувши своїх цілей у багатстві, стосунках та задоволеннях, глибоко всередині їхньої душі залишається вакуум – відчуття порожнечі, яку ніщо не може заповнити.

Автор біблійної книги Еклезіаста згадує це відчуття, коли каже: «Наймарніша марнота… наймарніша марнота, – марнота усе!» Ця людина мала незліченні багатства, велику мудрість, сотні жінок, палаци та сади, які були предметом заздрості оточуючих царств, найкращу їжу і вино, а також будь-які розваги. Вона досягала всього, що бажало її серце. А тепер з гіркотою вона підсумовує, що «життя під сонцем» безцільне! Чому ж існує така порожнеча? Тому що Бог створив нас для того, що виходить за межі «тут і зараз». Соломон сказав про Бога: «Він заклав вічність у людські серця…» Отже, у наших серцях ми відчуваємо, що це «тут і зараз» – ще не все.

У першій книзі Біблії – Буття – ми дізнаємося, що Бог створив людину за Своїм образом (Буття 1:26). Це означає, що ми більше схожі на Бога, ніж на будь-яку іншу форму життя. Ми також виясняємо, що:

а) Бог створив людину соціальною істотою (Буття 2:18-25);
б) Бог дав людині працю (Буття 2:15);
в) Бог спілкувався з людиною (Буття 3:8);
г) Він дав людині владу над землею (Буття 1:26).

Чим так важливі ці моменти? Бог створив нас таким чином, щоб ми самі могли отримувати задоволення від життя, проте всі ці аспекти людського життя (а особливо, стосунки з Богом) були пошкоджені гріхопадінням, і прокляттям землі в результаті (Буття 3).

В Об’явленні – останній книзі Біблії – Бог відкриває, що після багатьох подій кінця світу Він знищить теперішню землю та небо і створить нову бездоганну землю та нове небо. Водночас, Він відновить утрачені стосунки з викупленим людством. Деяких людей буде визнано недостойними цього і вони будуть вкинуті у вогняне озеро (Об’явлення 20:11-15). З прокляттям гріха буде покінчено: більше не буде ні гріха, ні суму, ні болю, ні хвороб, ні смерті (Об’явлення 21:4). А віруючі успадкують усе; Бог буде перебувати з ними, а вони будуть Його дітьми (Об’явлення 21:7). Таким чином, ми повернемося до вихідної точки: Бог створив нас для стосунків із Ним; людина згрішила, розірвавши цей зв’язок, але Бог відновлює стосунки з тими, кого визнав гідними. Безглуздо прожити життя, досягаючи «все і вся», щоб лише померти у вічному відокремленні від Бога! Більше того, Бог зробив можливим для нас не лише блаженство у вічності (Луки 23:43), але й це життя задовольняючим і змістовним. То як отримати це вічне блаженство і «рай на землі»?

ЗМІСТ ЖИТТЯ ВІДНОВЛЕНО ЧЕРЕЗ ІСУСА ХРИСТА

Як згадувалося вище, справжній зміст життя, як тепер, так і у вічності, досягається відновленням стосунків з Богом, що були втрачені під час гріхопадіння Адама та Єви. Сьогодні ці стосунки з Богом можливі лише через Його Сина, Ісуса Христа (Дії 4:12; Івана 14:6; 1:12). Вічне життя дається людині, коли вона кається у своїх гріхах (тобто, не хоче продовжувати грішити, а бажає, щоб Христос змінив її та відродив) і починає покладатися на Ісуса Христа як Спасителя (див. статтю «Що таке План Спасіння?» для подальшої інформації з цього надзвичайно важливого питання).

Слід зазначити, що справжній зміст життя полягає не тільки в прийнятті Ісуса як Спасителя, але й у слідуванні за Христом, пізнаючи Його, проводячи час із Ним у Його Слові – Біблії, спілкуючись із Ним у молитві і дотримуючись Його заповідей.

Можливо, ви кажете собі: «Це не здається мені дуже вражаючим і задовольняючим!», але будь-ласка, прочитайте трохи далі. Ісус говорив так: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас! Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам. Бо Моє ярмо любе і Мій тягар легкий» (Матвія 11:28-30). «…Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали» (Івана 10:10). «Коли хто хоче йти за Мною, хай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною. Бо коли хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто погубить свою душу заради Мене, той знайде її» (Матвія 16:24-25). «Хай Господь буде розкіш твоя, – і Він здійснить тобі твого серця бажання!» (Псалом 37:4).

Усі ці тексти говорять про те, що ми маємо вибір. Ми можемо продовжувати спроби самостійно керувати своїм життям (із результатом у порожньому житті), або ж ми можемо вибрати щире слідування за Богом і Його волею щодо нашого життя (що приведе до повноцінного життя, виконання бажань вашого серця й отримання задоволення). Це можливо тому, що наш Творець любить нас і бажає нам найкращого життя (не обов’язково – найлегшого, але такого, що принесе найбільше задоволення).

На завершення дозвольте поділитися аналогією, запозиченою в одного знайомого пастора. Якщо ви – спортивний уболівальник і хочете потрапити на професійну гру, то завжди зможете за кілька доларів дістати віддалене місце на верхніх рядах стадіону. Але якщо ви пожертвуєте на своє захоплення кілька сотень доларів, то отримаєте місце, де зможете близько й безпосередньо спостерігати за розвитком подій. Щось подібне і в християнському житті. «Недільні християни» заплатили небагато. А безпосередньо спостерігати за Божою роботою можуть лише щирі послідовники Христа, які дійсно припинили погоню за власними бажаннями, щоб слідувати Божим намірам у своєму житті. Вони заплатили набагато більше – повністю віддалися Христу і Його волі; вони і мають повноцінне життя!