Початок навчання в школі – один із найбільш складних і відповідальних моментів в житті дитини. Це не тільки нові умови життєдіяльності – це нові контакти, нові відносини, нові обов’язки. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам. Це дуже напружений період, бо з перших днів школа висуває перед учнем цілий ряд задач, що не пов’язані безпосередньо з його досвідом, вимагає максимальної мобілізації інтелектуальних і фізичних можливостей.

 Необхідно виділити наступні умови психологічної адаптації дитини до школи:

 По-перше, змінюється соціальна позиція дитини: з дошкільника вона перетворюється на учня. Вперше в своєму житті дитина стає членом суспільства з своїми і суспільно-громадськими обов'язками.

 По-друге, у дитини відбувається зміна провідної діяльності. З приходом до школи діти починають опановувати учбову діяльність: школярі повинні «навчитися вчитися», тобто запам'ятовувати учбовий матеріал, формулювати відповідь, вирішувати задачі. Дитина зобов'язана робити те, що їй не завжди хочеться робити; вона повинна довільно контролювати свою поведінку. Бути уважною на уроках.

 По-третє, важливим чинником психологічної адаптації дитини до школи виступає її соціальне оточення: вчитель, клас, сім'я. Від відношення вчителя до дитини залежить успішність її подальшого навчання в школі. Успішність адаптації дитини до школи багато в чому залежить також і від того, наскільки міцно вона змогла затвердити свою позицію в класі серед однолітків. Сімейна ситуація, в якій опиняється дитина на початку свого навчання в школі, також має велике значення.

 По-четверте, однією з гострих проблем навчання в початковій школі виступає проблема заборони рухової активності ініціативної дитини і, навпаки, активізація повільних і пасивних дітей. Вчитель прагне сформувати якийсь оптимальний рівень активності дитини, котрий сприятиме кращому засвоєнню учбового матеріалу, підтримці активної уваги, зосередженості.

 По-п'яте, успішна адаптація дитини до школи, її повноцінне включення в учбово-виховний процес пов'язана з необхідністю зміцнення психіки дитини, з розвитком її мислення і емоційно-вольової сфери, з нейтралізацією страхів і негативних переживань. Необхідно розвивати «комплекс довільності» – уміння контролювати себе самостійно, бути уважним, бути здібним до довільних вольових та інтелектуальних зусиль.

 Адаптація (пристосування) дитини до школи відбувається не відразу. Це досить тривалий процес, пов'язаний із значною напругою всіх систем організму. У цьому плані можна виділити два періоди адаптації:

 «первинна адаптація» – період, що триває орієнтовно перше півріччя навчання в школі;

 «остаточна адаптація» – орієнтовно до кінця першого року навчання.

 Процес адаптації складається з багатьох, тісно взаємозв'язаних, аспектів: соціального, педагогічного, фізіологічного, психологічного тощо. Особливе місце відводиться фізіологічній і психологічній адаптації дитини.

 Успішність процесу адаптації багато в чому визначається станом здоров'я дитини. Залежно від стану здоров'я, виділяються групи дітей, що дають «легку адаптацію», «адаптацію середньої тяжкості» і «важку адаптацію».

 При «легкій адаптації» стан напруженості функціональних систем організму дитини компенсується протягом першої чверті.

 При «адаптації середньої тяжкості» порушення самопочуття і здоров'я більш виражені і можуть спостерігатися протягом першого півріччя.

 При «важкій адаптації» значні порушення в стані здоров'я дитини наростають від початку до кінця навчального року.

 Як правило, індикатором трудності процесу адаптації до школи є зміни в поведінці дітей. Це може бути надмірне збудження і навіть агресивність, а може бути, навпаки, заторможеність, депресія. Може виникнути (особливо при несприятливих ситуаціях) і відчуття страху, небажання йти в школу.

 Всі зміни в поведінці дитини, як правило, відображають особливості психологічної адаптації до школи. Спостереження за школярами перших класів, дозволили виділити три групи дітей по показнику соціально-психологічної адаптації [2]:

 I група (55%) – що «легко адаптуються» – діти цієї групи адаптуються до школи протягом перших двох місяців навчання. Такі діти відносно швидко вливаються в колектив, пристосовуються до шкільних умов, знаходять нових друзів в класі; у них майже завжди хороший настрій, вони спокійні, доброзичливі, старанно і без напруги виконують усі вимоги вчителя. Іноді у них спостерігаються складності або в контактах з дітьми або у відносинах з вчителем, тому що їм ще важко виконувати всі умови правил поведінки: хочеться побігати на перерві чи поспілкуватись із товаришами не дожидаючись дзвоника тощо. Зазвичай, до кінця жовтня труднощі цих дітей нівелюються, відносини нормалізуються, дитина повністю звикається і з новим статусом, і з новими вимогами, і з новим режимом – вона стає учнем.

 II група (30%) – що «довго адаптуються» – дітям цієї групи притаманний довгочасний період адаптації, період невідповідності їхньої поведінки до вимог школи затягується: діти не можуть сприйняти ситуацію навчання, спілкування з вчителем та іншими дітьми – вони можуть гратись на уроках або виясняти відносини з товаришем, вони не реагують на зауваження вчителя або реагують із сльозами чи образами. Зазвичай ці діти зазнають труднощів і в засвоюванні навчальної програми. Лише в кінці першого півріччя реакції цих дітей стають адекватними вимогам школи, вчителя.

 III група (14%) – що «важко адаптуються» – діти, у яких соціально-психологічна адаптація пов'язана із значними труднощами; крім того, вони не засвоюють учбову програму, у них спостерігаються негативні форми поведінки, різкий прояв негативних емоцій. Саме на таких дітей найчастіше скаржаться вчителі, діти, батьки: вони «заважають працювати в класі», «третирують дітей».

 Розглянемо чинники, що впливають на успішність адаптації дитини до школи [2]:

 функціональна готовність до початку систематичного навчання: організм дитини повинен бути функціонально готовий, тобто повинен досягти такого рівня розвитку окремих органів і систем, щоб адекватно реагувати на дії зовнішнього середовища. Інакше процес адаптації йде з великою напругою, оскільки діти, функціонально не готові до навчання, мають нижчий рівень розумової працездатності;

 вік початку систематичного навчання: не випадково адаптаційний період у шестирічок більш тривалий ніж у семирічок. У шестирічок спостерігається більш висока напруженість всіх систем організму, більш низька і нестійка працездатність. Рік, що відокремлює шестирічну дитину від семирічної, дуже важливий для її фізичного, функціонального і психічного розвитку. Саме в цей рік формуються такі важливі новоутворення: інтенсивно розвивається регуляція поведінки, орієнтація на соціальні норми і вимоги, закладаються основи логічного мислення, формується внутрішній план дій;

 стан здоров'я: це один з основних факторів, що впливають не лише на діяльність і успішність процесу адаптації до школи, а й на процес подальшого навчання. Найбільш легко адаптуються здорові діти. Важче від усіх адаптуються діти, у яких період новонародженості мав несприятливий перебіг, діти, котрі мали черепно-мозкові травми, котрі часто і тяжко хворіють, котрі мають в анамнезі різноманітні хронічні захворювання і особливо розлади нервово-психічної сфери;

 рівень тренованості адаптаційних механізмів: безумовно, першокласники, що відвідували раніше дитячий сад, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», не звичні до тривалого перебування в дитячому колективі і режиму дошкільної установи діти;

 особливості життя дитини в сім'ї: велике значення мають такі моменти як психологічна атмосфера в сім'ї, взаємостосунки між батьками, стиль виховання, статус дитини в сім'ї, домашній режим життєдіяльності дитини тощо;

 психологічна готовність до шкільного навчання: психологічна готовність передбачає інтелектуальну готовність (рівень розвитку пізнавальних здібностей), емоційно-вольову готовність (емоційна зрілість, адекватність емоційного реагування, вольова регуляція поведінки) і особову готовність (мотиваційна готовність, комунікативна готовність);

 раціональна організація учбових занять і режиму дня: однією з головних умов, без яких неможливо зберегти здоров'я дітей протягом навчального року, є відповідність режиму учбових занять, методів викладання, змісту і насиченості учбових програм, умов зовнішнього середовища віковим можливостям першокласників;

 відповідна організація рухової активності дитини: рухова активність – найефективніший спосіб попередження і своєчасного запобігання стомлення, підтримки високої працездатності. Тому включення до організованих занять рухомих ігор, правильний розподіл їх в режимі дня благотворно впливають на функціонування всіх систем організму, і перш за все на центральну нервову систему;

 організація учбового процесу з урахуванням статі дитини: процес адаптації до школи у хлопчиків і дівчаток має різний перебіг. Наприклад, в кінці навчального року втомлюваність хлопчиків в 8-10 разів більш виражена, ніж у дівчаток. Вчителям і батька потрібно мати на увазі, що більш успішно виконуються завдання, якщо вони сприймаються дитиною як відповідні її статі. Наприклад, цікавість до вирішення складних завдань у хлопчиків вища за допомогою матеріального, а у дівчаток при емоційному схваленні успіху. Хлопчики більш успішно працюють поодинці, а дівчатка – в змішаній за статтю групі. Рівень домагань у хлопчиків вищий, вони більш автономні, і немов запрограмовані не любити види діяльності, котрі заохочуються дорослими. Якщо хлопчики у відповідь на фрустрацію (перешкоду отримати бажане) частіше реагують зменшенням спілкування, то дівчатка – більш жорсткою, направленою на досягнення цілі, поведінкою.

 Період, що триває орієнтовно протягом першого півріччя навчання, можна позначити терміном «первинна адаптація». Саме на цей період доводиться основна робота педагогічного колективу, психолога, батьків школярів, котра направлена на швидке звикання дітей до школи, пристосування до неї як середовища свого розвитку і життєдіяльності.

Основними задачами цього періоду є [3]:

 Створення умов для соціально-психологічної адаптації дітей в школі:

 створення згуртованого класного колективу (для першокласника дуже важливо відчути себе прийнятим в шкільну сім'ю, реалізувати своє бажання бути почутим і зрозумілим, тому, перш за все, необхідно познайомити дітей один з одним, створити загальну доброзичливу атмосферу в класі, дати можливість дітям відчути себе членами нового співтовариства, ужитися в роль школяра);

 встановлення норм взаємостосунків з однолітками, педагогами, співробітниками школи (у перших класах дуже важливим є навчання навичкам учбової співпраці, яка передбачає уміння сформулювати і поставити питання, висловити власну думку, домовитися із співбесідником про спосіб діяльності, оцінити одержаний результат і ін. з будь-яким учасником педагогічного процесу, включаючи бібліотекаря, медсестру, працівників їдальні, обслуговуючий персонал);

 пред'явлення дітям єдиних і обґрунтованих вимог (норми і правила поведінки, режим шкільного дня, можливі критерії оцінки роботи, освоєння способів і прийомів учбової діяльності тощо.)

 Підвищення рівня психологічної готовності дітей до успішного навчання, засвоєння знань, пізнавального розвитку:

 розвиток у дітей когнітивних умінь і здібностей, необхідних для успішного навчання в початковій школі (комплекс цих умінь і навиків входить в поняття психологічної готовності до школи);

 розвиток у дітей соціальних і комунікативних умінь, необхідних для встановлення міжособових відносин з однолітками і педагогами;

 формування стійкої учбової мотивації на фоні позитивної «Я-концепції» дітей, стійкої самооцінки і низького рівня шкільної тривожності,

 Адаптація учбової програми, навантаження, освітніх технологій до вікових і індивідуальних можливостей і потреб учнів.

 Необхідно звернути увагу на той факт, що вирішення перерахованих задач передбачає взаємну адаптацію дитини, котра прийшла навчатись і соціально-педагогічного середовища, в котрому відбувається її навчання. З одного боку, докладаються спеціальні зусилля для того, щоб підвищити рівень готовності дитини до навчання, включення в систему педагогічної взаємодії. З іншого боку, сама взаємодія, її форми і зміст модифікуються згідно особливостей дитини та її можливостей.