Волицька ЗШ І-ІІІ ступенів

 





Сторінка психолога

  

 

 

Якщо ви дотримаєтесь цих порад у виховані - ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.       Успіхів вам!!!

 

1. По-справжньому любіть дитину: жалійте її, втішайте, підтримуйте, допомагайте, довіряйте.

2. Дитина, якій усе дозволено, теж нещаслива. В необмеженому просторі вседозволеності, де немає орієнтирів, дитині незатишно, а головне, вона втрачає відчуття, що є щось, чого не можна. Передавайте дитині такий досвід взаємовідносин, як компроміс.

3. Ніколи не порівнюйте своїх дітей між собою або з іншими дітьми типу: «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...» Це ознака нелюбові до того, з ким порівнюєте.

4. Дитина повинна відчувати, що Ви сердитесь не тому, що вона погана, а тому, що вона, така гарна і розумна, приголомшила Вас своїм негарним вчинком.

5. Помірна похвала й подяка нестандартними словами сприяють формуванню в дитини впевненості в собі й прагненню до успіху. Знаходьте найменшу можливість підкреслити в дитині її позитивні риси, нові досягнення, просування вперед. Не використовуйте стандартне «молодець!» Краще, якщо Ви скажете: «Ти мені дуже допоміг!», «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!» Назвіть на знак подяки дитину ласкавим ім’ям.

6. Підтримуйте інтерес вашої дитини через її самовираження, прагнення щось зробити самостійно. Не акцентуйте увагу на невдачі типу: «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...» Краще виразіть надію на вдачу, разом аналізуйте причини неуспіху: «Я подумала, а що, як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...».

7. Перед відходом дитини до школи, а якщо нема можливості, то ще ввечері, погладьте її зі спини за плечики й скажіть спокійно кілька слів впевненості: «Не хвилюйся в школі, ми віримо, що ти нас не підведеш. Ми любимо тебе». Тактильний контакт дуже важливий.

8. Уранці не вмикайте яскраве світло, не розмовляйте голосно й дуже емоційно. Увечері, перед сном, бажано аутотренінг із позитивною настановою.

9. Привчайте дитину до режиму дня, сну й відпочинку і зробите добре не тільки для неї, а й для себе.

10. Нехай в дитини буде її особистий куточок, столик, ватман, де вона зможе демонструвати свої творчі роботи, поробки, і буде впевнена, що все це при першій ліпшій нагоді не буде викинуте на смітник.

Підростаючи, дитина поступово сама, коли буде готова, відмовиться від цього, на наш погляд, непотрібу. Ваша маленька людина не ваша особиста власність, і теж має право на свій особистий недоторканний психологічний простір, як ви на косметику, гребінець, капці.

11. Навчіть дитину прибирати за собою, але не робіть те, що дитина в змозі зробити сама. Хай буде правилом для Вас принцип педагогіки М. Монтессоррі, своєрідний заклик дитини: «Допоможи мені зробити це самому!» І нехай з вами буде завжди поруч духовність, бо все матеріальне – тимчасове й тлінне. Вічні цінності неминущі, вони допоможуть виховати вам гарного сина, гарну дочку. Ніхто батьками не народився. Маєте право на помилку і ви, і ваша дитина. Але з висоти вашого досвіду треба розуміти, що не всі помилки можна виправити, не кожне слово дитина забуде, не кожна настанова, згарячу сказана, буде корисною.

 

ЯКЩО ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ВЧИТИСЯ

 

Більшість проблем сучасного шкільного навчання актуальні не тільки для вчителів, батьків і шкільних психологів. В першу чергу вони відображуються на розвитку дитини, її поведінки, навчальної діяльності. Низька успішність, шкільна дезадаптація, недостатній рівень культури, що безпосередньо впливає на поведінку та спілкування школяра, - далеко не повний перелік труднощів, які виникають майже щодня. Однією з проблем, яка заслуговує особливої уваги, є відсутність інтересу до навчання, небажання школяра йти до школи. Дуже часто дитина не може відповісти на питання "Чому ти ходиш до школи?". Дитина намагається уникнути відповіді, тому що не знає відповіді або не може чітко сформулювати. Найчастіше на це питання діти відповідають: "Вчитися!". Дійсно, інший варіант важко уявити. Таку відповідь дитина вважає єдиною вірною, навіть якщо дійсна мета перебування її в школі далека від пізнання нового. Значення слова "вчитися" в дитячому розумінні може бути набагато ширше, ніж Бажання зустріти друзів, побігати, пограти, поділитися новинами дитина також відносить до розуміння шкільного навчання. Якщо такі бажання дитина не може реалізувати, шкільне навчання може втратити для нього свою привабливіст і припинити викликати інтерес. У даному випадку мова йде не про внутрішній інтерес до предмету пізнання, наявність якого само собою забезпечує гарне навчання і знімає проблему негативного відношення до навчання. У відповідності до психологічної формули "інтерес-стимул-реакція на стимул-мотив дії-сама дія", позбавив дитину стимулу, немає сенсу чекати від нього успішного розвязання задач.

 

 

 

 Якщо у дитини проблеми з навчанням

          Неуспішність - недостатнє засвоєння знань, умінь і навичок, відставання у навчанні. Знання невстигаючих уривчасті, безсистемні. Іноді невстигаючих дітей вважають нездатними до навчання. Насправді всі нормальні діти мають повну можливість успішно вчитися. Відставання в навчанні є результатом неправильного виховання. Неуспішність виникає тоді, коли дитина виявилася непідготовленою до школи, або коли у неї не пробуджений достатній інтерес до навчання, або коли в сім'ї не створені умови для нормальних занять. Підготовка до школи не зводиться до того, що дитина забезпечується книгами та навчальним приладдям. Дитина повинна прийти в школу з достатнім запасом вражень і знань про навколишнє життя. Ці враження і знання накопичуються з самого раннього дитинства, коли батьки є єдиними вихователями. Їх бесіди з дітьми, докладні відповіді на тисячі «чому», читання доступних розумінню дитини книжок, пояснення різноманітних явищ у природі та побуті, розповіді про виробництво, про працю людей - все це відкриває перед дітьми світ, розвиває допитливість, прагнення знати. І надалі, коли у виховання вже включаються дошкільні установи, величезна роль залишається за батьками, і від них значною мірою залежить, чи будуть їхні діти встигати в навчанні. Але як би не була розвинена й допитлива дитина, навчання в школі вимагає зусиль. Необхідні вміння і навички працювати. Без цих якостей школяр не може бути уважним на уроках, старанним і посидючим. У тому, що ці якості не виховані, часто корениться джерело дитячої ліні. З малих років, задовго до школи, дитина повинна бути привчена до праці, до виконання певних обов'язків, до організованості і відповідальності. Виховання працьовитості, організованості і діловитості можливо тільки в тому випадку, якщо створений здоровий режим, забезпечений чіткий порядок у справах дитини, якщо дорослі поважають його заняття.

          Всі ці вимоги повністю зберігають своє значення тоді, коли дитина стає школярем. Певною мірою батьки вчаться разом з нею. Вони вникають у зміст шкільних занять, з інтересом ставляться до розповіді дитини про події шкільного дня, знайомляться з виконанням домашніх завдань, підтримують зв'язок зі школою. З особливою увагою слід поставитися до умов праці школяра. Йому необхідно робоче місце - куточок для занять. Заняття повинні протікати в спокійній обстановці (буває ж так, що дорослі ведуть галасливий розмову, коли дитина готує уроки). Величезне значення має правильний режим дня, при якому відводиться достатньо часу для занять, відпочинку, ігор, спорту, читання, виконання різних обов'язків по дому і т. д. В усьому цьому розмаїтті справ головне місце повинно належати навчанню. Це і є профілактика неуспішності. Якщо батьки ставляться з належною увагою до розвитку пізнавальних інтересів дитини, до виховання іі волі і працьовитості, створюють нормальні умови для занять, вона буде встигати в навчанні. Якщо ж ця профілактика не дотримана і дитина не встигає, необхідно без зволікання з'ясувати конкретну причину. Причиною може бути недостатня підготовка. У цьому випадку дуже важливо ліквідувати прогалини в знаннях, як тільки вони з'явилися, організувати за допомогою вчителів і товаришів додаткові заняття, посилити увагу до загального розвитку. Часто невстигаючими стають через лінь, відсутності інтересу до навчання. Долаючи лінь дитини, треба найменше сподіватися на погрози і покарання і пам'ятати, що палиця - поганий помічник. Необхідно створити трудову обстановку в сім'ї, залучати дитину до робіт, що вимагають застосування знань (наприклад, в побуті), контролювати виконання домашніх завдань.

          Навіть невеликі позитивні зрушення в навчанні треба заохочувати, а при невдачах не допускати образливого ставлення: "Вуса вже ростуть, а просте завдання вирішити не можеш", "На танці бігаєш, а географію вивчити не можеш" і т. п. Причиною поганої успішності може бути одностороннє захоплення який-небудь галуззю знань, нерозуміння того, що вивчати потрібно всі предмети: "Навіщо мені вчити математику, якщо я буду музикантом?" Або: "Фізика, математика, хімія - це справа, а без знання історії я проживу". Завдання батьків - роз'яснювати дитині, що всі навчальні предмети пов'язані між собою, що тільки всі разом вони готують до життя і подальшої освіти. Іноді діти погано вчаться тому, що їх перевантажують різними обов'язками по будинку. Заважає вчитися і невлаштованість життя в родині. Іноді у дитини немає чіткого і правильного режиму дня або він захоплений різними позашкільними заняттями, які заважають йому вчитися. Усунення цих причин повністю залежить від батьків.

 

 

ПОРАДИ ДЛЯ ПРАВИЛЬНОГО РЕЖИМУ ДНЯ    12 годин сну з урахуванням обіднього. Після школи не поспішайте садити дитину за уроки - їй необхідно 2-3 години відпочити. (найпродуктивніший час для приготування уроків з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.) не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хвилин занять необхідна перерва.  Під час приготування уроків не сидить над дитиною, давайте можливість їй працювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога наберіться терпіння. Необхідні спокійний тон та підтримка, похвала, навіть якщо щось не вдається. Не акцентуйте увагу на оцінках.

 

 

    

Рекомендації для батьків з розвитку позитивного ставлення до школи:

 - не кажіть про школу погано, не критикуйте вчителів у присутності дітей;

 - не поспішайте звинувачувати вчителя у відсутності індивідуального підходу, задумайтеся над лінією власної поведінки;

 - нехай дитина бачить, що ви цікавитеся його завданнями, книгами, які вона приносить зі школи;

 - приймайте участь в житті класу і школи;

 - вчіть дитину висловлювати думки письмово: обмінюйтеся з ним записками, пишіть разом листи;

 - виховуйте дітей ігровими засобами;

  - слідкуйте, щоб ваша дитина вчасно лягала спати;

 - обов'язково підтримуйте і допомагайте своїм дітям, схвалюйте навіть за невеликі успіхи і досягнення, допомагайте їм дорослішати, поступово передаючи відповідальність за яку-небудь роботу;

 - не бійтеся зайвий раз показати свою любов до дитини. Це тільки зміцнить її упевненість в своїх силах і можливостях і допоможе в різних важких, життєвих ситуаціях.

 

5 шляхів до серця дитини.     

        Поради батькам

 

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.

2. Вони поводять себе як діти.

3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше - ЛЮБИТИ!

Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність - синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір'ю.

 Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров'я, це:

• дотик;

• ласкаві слова;

• ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших - є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама - це не одне й теж саме.

Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» - в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся - це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її.

 Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

1) дотик;

2) слова заохочення;

3) час;

4) подарунки;

5) допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам'ятати, що до п'яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені було б приємно, коли ти...». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її - хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків - почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

(фрагмент з одноіменної книги Гері Чепмена та Росса Кемпбела)

 

 

    

 

 

 

 

 

 

Таємниці екрану, або коли мами нема вдома

 

За дослідами британських учених, тривалий перегляд програм може призвести до виникнення більш ніж 15 видів різних захворювань та аномалій в організмі дитини. Серед них — ожиріння, гормональні порушення, ушкодження сітківки ока, зниження імунітету, аутизм, навіть деякі види цукрового діабету! Діти-телемани вживають більш шкідливі для здоров’я продукти: цукерки, чіпси, газовані напої, що активно рекламуються на телебаченні.

 

Крім того, не треба забувати про вплив телебачення на психіку дітей. Може виникати зайва збудженість, подразливість, погіршення концентрації уваги та пам’яті, тривожний сон, різні страхи. За іншими дослідами було встановлено, що підлітки, які витрачають на телевізор більше 2 годин на добу, поводяться набагато агресивніше.

 

Особливо це стосується хлопчиків. Телебачення разом з іграми та комп’ютером відбиває навички живого спілкування з однолітками та є специфічним психологічним захистом від проблем — дивлячись на екран, можна забути про їхнє існування та потребу вирішення.

 

У Великобританії підрахували, що з перших 6 років життя дитина витрачає на телевізор 1 рік, а старші діти — 55% свого вільного часу!

 

Як же вирішувати проблему? Основне правило — дивитися телевізор не більше 2 годин на день, при цьому потрібно слідкувати за якістю телепередач, а також правильно сидіти перед екраном.

 

Як дивитися?

посадіть дитину далі від екрану (хоча б на 2,5 метри);

контролюйте ступінь освітлення кімнати, тому що в темряві очі значно стомлюються через контраст між темною кімнатою та яскравим зображенням, і навпаки, у світлій кімнаті видимість картинки на екрані погіршується і доводиться напружувати зір, щоб краще роздивитися зображення;

слідкуйте за позою дитини (лежачи, сидячи, положення хребта, голови);

не дозволяй дитині одночасно переглядати телевізор і читати або робити домашнє завдання (концентрація уваги на декількох речах призводить до перенапруження зору й відволікання уваги від пріоритетного завдання);

привчайте дитину на рекламній паузі відпочивати від телевізора, наприклад, допомогти по господарству або виконати маленьке завдання чи просто прогулятися в іншу кімнату.

Що дивитися?

стимулюйте інтерес дитини до пізнавальних та загальноосвітніх програм;

спонукайте малюка висловлювати свою думку, розповідати про те, як він зрозумів фільм або передачу;

звертайте увагу на те, наскільки реальний сюжет, і привчайте дитину критично ставитися до того, що вона бачить на екрані, адже саме діти сприймають все за чисту монету;

пояснюй роль реклами, щоб дитина розуміла, що не все те, що вона бачить, їй потрібно, добре для неї;

звичайно, що в першу чергу притягують заборонені фільми, жахи, бойовики – заборонити їх неможливо, тож спробуйте подивитися разом, при цьому обов’язково потрібно обговорити сюжет, звернути увагу на те, що добре, а що — ні, що правда, а що — вигадки;

проводьте більше часу разом, займайтеся спортом, виїжджайте на природу, читайте книжки. Пам’ятайте, Ви — взірець поведінки для своєї дитини!

Джерело: http://Журнал «Пані»

 

 

Наказ дітям

 

1. Батько й мати дали тобі життя для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждань.

2. Все, що тобі дають батько й мати – це їхня праця, піт, втома. Умій поважати працю батьків.

3. Найбільше щастя для матері й батька – твоя працьовитість, любов до науки, повага до старших. Якщо люди вважають тебе недоброю людиною – це велике горе для твоїх батьків.

4. Любити батьків – означає приносити в дім мир і спокій.

5. Твоя сім’я – це не тільки батько і мати, це й ви, діти. Це твоя поведінка, твої вчинки. Запитуй батька і матері дозволу на те, чого без них робити не можна, або ж безтактно.

6. Справжня свобода сина й дочки – бути слухняними дітьми.

7. Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти, говорить українська мудрість. Старість – невідворотна, смерть – невмолима, перед цими нещастями ніхто не зачинить двері свого жому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших, а й від вас самих.

8. Бути хорошими дітьми означає – не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоїми поганими вчинками. Вмій віддячувати батькам.

9. Близько приймай до серця найважчі душевні муки батька й матері. Їхня хвороба – твоє горе, їхні невдачі, неприємності на роботі – твоя біда.

10. Вмій бути добрим у думках і почуттях. Бережи здоров’я батьків. Пам’ятай, що ранню старість і хвороби твоїм батькам приносить не тільки праця, втома і хвороби, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.

11. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте ж чуйними й гідними своїх батьків!